Чи справді ШІ в освіті означає кінець критичного мислення? Про це сперечаються експерти з усього світу. Але чи часто роздуми старшокласниці про ШІ в освіті викликають дискусію в пресі? Саме так сталося з американською ученицею державної середньої школи Ньютауна. На початку цього навчального року видання The Atlantic надрукувало її текст із гострою назвою «Я — старшокласниця. ШІ руйнує моє навчання». Пропонуємо головні його тези та аргументи опонентів.
«Я не хочу використовувати ШІ так, як мої однолітки. Зазвичай я цього й не роблю, але неможливо уникнути штучного інтелекту», — пише дівчина та наводить приклади, які її відлякують. Одним з них був урок, присвячений Фредеріку Дугласу — рабу-втікачу, який став видатним письменником ХIХ сторіччя. Вчитель задав скласти в класі мініесей про рабство та людську стійкість. Авторка статті спостерігала, як однокласник непомітно дістав гаджет під партою.
«…він виділив увесь розділ, що обговорювався. За лічені секунди він відкрив ChatGPT та ввів текст у поле підказки, і йому видало анотацію до розділу, згенеровану штучним інтелектом. Те, що мало бути рефлексією, яка б спонукала до роздумів, перетворилося на копіювання коментарів.
На уроці алгебри після того, як роздали робочі аркуші із завданням, я спостерігала, як один з однокласників швидко зробив знімок та завантажив у ChatGPT. Штучний інтелект швидко переслав покрокове рішення та відповідні графіки.
Ці інциденти були приголомшливими — не лише через списування, а й тому, що вони змусили мене усвідомити, наскільки автоматичними стали ці спрощення.
Багато домашніх завдань потрібно здати до 23:59, щоб їх було подано онлайн через Google Classroom. Раніше ми ділилися мемами про те, як стукали по клавіатурі о 23:57, поспішаючи завершити свою роботу вчасно. Ці моменти були не зовсім веселими, але вони об’єднували учнів у спільному академічному досвіді. Багатьох з нас спонукала якась шалена продуктивність, коли ми наближалися до опівночі, додаючи останні штрихи до наших ідей. Тепер терміни втратили будь-який сенс. Штучний інтелект пом’якшив прокрастинацію та змусив багатьох учнів взагалі уникати будь-якої роботи. ШІ зруйнував багато з того, що об’єднувало нас як учнів. Мало хто докладає наполегливих зусиль. Здається, одиниці учнів відчувають, що робота термінова або що їм потрібно зосередитися. Нам важко розвивати дисциплінованість, яку раніше прищеплювала необхідність виконувати складну роботу у стислі терміни, адже чатботи обіцяють зробити наші завдання за лічені секунди.
Відчайдушно намагаючись розв’язати проблему штучного інтелекту, школи по всій країні інвестують в програмне забезпечення для моніторингу екранів та інші інструменти запобігання шахрайству. Деякі з цих інструментів використовують у моїй школі: вчителі покладаються на програми перевірки на плагіат. Однак ці системи не є надійними, і багато учнів почали обходити їх. Учні використовують інструменти «гуманізації» ШІ, які перефразують текст, щоб видалити «роботоподібні підтексти», як висловлюється одна з таких програм. Або вони вручну редагують створене ШІ чи налаштовують іншу структуру речень чатбота.
Так само з програмним забезпеченням контролю іспитів. Під час іспитів у класі екрани можуть бути заблоковані або йде запис відео, але учні також мають способи обійти це. Профілактичні заходи можуть бути ефективними лише до певної міри.
Проблема з чатботами полягає не лише в тому, що вони дозволяють учням уникати покарання за списування або позбавляють відчуття терміновості навчання. Технологія також змусила школярів зосередитися на зовнішніх результатах на шкоду внутрішньому зростанню. Типовим світоглядом, здається, є: «Навіщо турбуватися про те, щоб насправді чогось навчитися, коли можна отримати високу оцінку за аутсорсинг свого мислення машині?»
Юна авторка статті згадує, як в 11-му класі долучалася до шкільної команди з проведення дебатів. Тоді ChatGPT хоча вже був створений, ще не набрав популярності. Дівчина була в захваті від атмосфери «де цінувалися та розвивалися креативність, критичне мислення та інтелектуальна точність. Мені подобається цей азарт побудови аргументів з нуля». Нині ж, за її спостереженнями, між раундами команди звертаються за аргументами до чат-ботів.
«Для мене дебати — це формування власних аргументів і спроба спростувати нестандартні контраргументи, — розповідає вона. — ідеться про розвиток навичок, щоб перехитрити опонента в думках і суперечках. А зовсім не про те, щоб перебирати шаблонні аргументи ШІ з відшліфованими та, можливо, вигаданими даними. Те, що я колись любила, тепер здається позбавленим сенсу».
Старшокласниця визнає, що можна використовувати ШІ з користю й без порушень академічної доброчесності. Наприклад, перевіряти свій словниковий запас іноземної мови. Але її турбує, що станеться, коли рішення, запропоновані ШІ, стануть єдиними, які люди знають, як втілити в життя. Штучний інтелект не оперує на відкритому серці та не танцює в балеті. Чатбот не здатен притягнути до відповідальності представників влади так, як це робить журналіст завдяки інтерв’ю та перевіркам важкодоступної інформації.
«…притупляємо ті самі інстинкти, які нам потрібні для перемоги в житті: стійкість, критичне мислення та здатність безперебійно функціонувати в умовах стресу.
Оцінювання має бути зосереджене на завданнях, які нелегко делегувати технологіям: наприклад, усні іспити, на яких школярі пояснюють, як саме вони міркували, або унікальні персоналізовані письмові завдання. Оцінювання на основі портфоліо або презентацій може доповнювати традиційні іспити чи тести, що дасть учням достатньо часу для отримання оцінок. Школярів також можна заохочувати до рефлексій, розпитуючи про труднощі та отримані уроки після кожного завдання.
Технологія породжує покоління вічних новачків, нездатних самостійно думати чи діяти».
Статтю обговорює молодь у соцмережах. Дехто підтримує позицію авторки, дехто запевняє, що в їхній школі, де гаджети під забороною, таких ситуацій не сталося б. Навіть народжуються афоризми: «Розумні люди використовують ШІ для навчання. Дурні — для читерства».
Лорі Гардінг, засновник порталу на основі ШІ для опанування іноземної мови, написав відповідь на статтю. У ній він стведжує, що цей інструмент, навпаки, може потужно посилювати критичне мислення, дозволяючи учням досліджувати концепції способами, які раніше були немислимими. Він вважає позицію видання залякуванням новими технологіями. А авторку навіть звинуватив… у використанні ШІ для створення цієї статті. Утім, читачі в соцмережах вважають це якраз доказом ШІ-параної, яка спонукає сумніватися в самостійності будь-якого автора та шукати в тексті докази тієї самої «роботоподібності».
Доктор освіти Скотт А. Ван Бек, який пропрацював у системі державної освіти 35 років, переважно на посадах вчителя та директора, теж розмірковує про статтю старшокласниці. Зокрема, розповідає про інтелектуальне шоу, яке вони з дружиною дивляться багато років. Раніше правильні відповіді були рідкісними, ознакою гравців-ерудитів. Нині ж відгадують майже все. Коли він усвідомив, що гравці знаходять відповіді за допомогою ШІ, спочатку засмутився. Здавалося, це надто просто. Утім, невдовзі зрозумів, що процес важливіший за відповідь: жарти, азарт, комунікація в студії, цікава інформація. А в змаганні гравців перемагав той, що не просто швидше копіював відповідь, а проводив ціле дослідження разом із ШІ. Правила гри в освіті також просто змінюються, новий підхід має свої плюси та мінуси, як і попередні.
Автор: Аліна Мірошнікова
Коментарі
Дописати коментар